Tough Mudder, чи як не на дурняк поплавати в багнюці

Так сталося, що 2 роки тому зі своєю командою “Old Boyz” я хотів прийняти участь в забігу “Race Nation”. Готувалися до забігу завзято. Але чи то перехвилювався, чи то перезаймався, але за тиждень до забігу я захворів і команді довелося швидко шукати мені заміну.

Десь 3 місяці тому я (чи Маріна – не пам’ятаю) натрапив на банер “Tough Mudder“, подивився сайт і відео в Ютюбі. Сенс приблизно той самий, що і у “Race Nation” з тією різницею, що майже половина перешкод так чи інак але пов’язані з грязюкою. Майже в той самий день я придбав квиток на участь в забігу без можливості повернути гроші, заміни бігуна і т.п. – щоб стовідсотково пробігти. Я вирішив спробувати себе на так званій половинці – 5 миль (що приблизно дорівнює 8 км) та 13 перешкод. Дуже добре, що на підготовку було майже 3 місяці.

Дуже вдячний моій Маріні за те, що вона всіляко допомогала мені в підготовці і проходженні забігу починаючи з обирання вправ (TRX рулить!!!) і спорядження і закінчуючи виконанням ролі підтримки і репортера на самій дистанції.

Отож 21 жовтня ми вирушили з Гринвіля в сусідню Північну Кароліну. Їхати туди майже 2 години, отож під час дороги була можливість зібратися з думками. Дісталися місця майже без блукання десь за 20 хвилин до старту моєї хвилі. По перше, що мене реально здивувало – це кількість людей, що приймали участь – для паркування автівок було виділено ціле поле, яке було вщент забито. Підписавши папери про те, що я знімаю відповідальність за мене з організаторів заходу, я отримав стартовий номер і приєднався до своєї хвилі.

received_1861258087222859

Якійсь хлопчина (мабуть з команди організаторів) підбадьорував присутніх, розповідав, які всі молодці, що прийшли і кинули виклик самим собі. Далі за традицією прослухали американський гімн (наступного разу скажу, щоб заграли і український).

Старт, і ми побігли, перша перешкода і я майже цілком вкритий грязюкою. Хто приймав участь – чоловіки та жінки, підлітки та дуже дорослі, худі і товсті, але всі біжать, повзуть грязюкою, долають перешкоди, допомагають одне одному.

По результату – я отримав те, чого хотів – пробігся, поборсався у грязюці, виштовхнув себе з “зони комфорту”, декілька разів примушуючи себе рухатися далі через силу. Ось як я виглядав після фінішу – брудний, стомлений але щасливий:

IMG_20171021_140112

Я проходив дистанцію з екшен камерою. На жаль десь ближче до кінця дистанції батарея в камері сіла, тож 2 перешкоди (і не дуже цікаві перешкоди як пронести когось 50 м не плечах) відсутні у відео (окрема вдячність Маріні за швидку обробку відео, монтаж та накладання музики). Отож, відео:

 

Наступного року я планую пройти повну дистанцію, яка довша у 2 рази і має в 2 рази більше перешкод. Цього разу найближча подія буде в Атланті, залишилося тільки придбати квиток.

Advertisements

2 comments

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s