Перший тиждень

Нові відкриття

Виявляється, що тарабанити з собою мультиварку – то була не найкраща ідея, адже напруга відрізняється і нашій мультиварці місцевої напруги не вистачило, слабенька в них тут напруга. А наміри то були які, одразу посуду багато не купувати і використовувати мультиварку.

Є така штука, куди можна відходи від їжі кидати. Так от, шкірки кавуна краще не викидати, бо та штука може забитися, та ще й труби почнуть текти, і будете ви з відерцем бігати навколо. А потім, ще доведеться пояснювати тим хто прийде ремонтувати, що ви туди кидали, а в школі чомусь не вчили як буде англійською кавунова шкірка та картопляні лушпайки. Дякую вчителям за діалоги про чавун та алюміній, мені це дуже згодилось.

А ще, ну наче дорослі люди, а ні, дикуни, але це більше про мене, аніж про Андрія, бо каву то я взялася робити. Ще й думка майнула, якщо ж без фільтра робити каву, то ця маленька дірочка мабуть заб’ється, це в мені гени батьків-інженерів говорили. Та ні, сип так. Дірочка таки забилась, а фільтри були. Тссс…тільки нікому не кажіть. Може воно і на краще, бо кава дужжжееее не смачна.

Отак живеш все життя і впевнено кажеш лікарям, ні, в мене ні нащо алергії немає. А потім добрий чоловік приносить тобі літр сиропу від кашлю в надії, що ти одужаєш і почнеш вже йому пироги пекти, а тебе на наступний день обсипає.

Нові відчуття

Якось дивно починаєш себе почувати, коли повітря здається солодким. Ні, не тому ще це Америка і тут фламінго всюди рожеві і єдинороги веселкою какають, а тому, що дійсно, якесь воно дуже чисте.

І кожного ранку ти відчуваєш потребу випити смачного чаю, ну якщо ти полюбляєш чай, а ми полюбляємо. А в супермаркеті ти його не знаходиш і йдеш пішки 2 км, бо прочитав, що ось є бар, оазис чайний і уявляєш як будеш ти смачнючий чай пити, насолоджуватись та ще й кілограм його одразу купиш. І всі твої надії розбиваються об міцненьку ароматику, яка робить цей чай просто гидотним. І ти вже починаєш насолоджуватись хоча б післясмаком, який трохи схожий на нормальний чай, бо віддав ти за чашку цього чудового чаю 3 бакси і якось не по-українськи буде одразу відступити і хоча б до половини не допити.

Буває так сидиш і думаєш, а як воно бути собакою. А потім раз і наче вже себе так відчуваєш, бо очі розумні, наче все розумієш, а сказати мало що можеш тільки стандартне “гав”. І ось до тебе вже звертаються, щось питають, а ти тільки посміхаєшся і хвостиком махаєш.

А ще, якось важко розуміти місцевих, бо наче з тобою привітно розмовляють і ти думаєш, що людина охоче з тобою буде спілкуватись, а тіло цієї людини вже мчиться на вихід, а очі дивляться куди завгодно тільки не на тебе.

Нові враження

Заходиш в супермаркет і наче ж не вперше в США в супермаркеті, та і взагалі, що тут складного продукти купити, а все ще враження, що на якійсь іншій планеті. І все не по-нашому і все таке інше. І ти бігаєш по рядах у пошуках морквини і твій чоловік гордо несе пучок моркви молодої за 3 бакси пів кіло. А виявляється морквина за 99 центів в наступному ряду і чому ви її не побачили невідомо, хоча ні, зрозуміло, просто очі розбігаються. А потім береш картоплю і щось вона тобі не подобається, бо вона помита. І тінь суму пробігає по твоєму обличчю, бо хочеш ти своєї, такої звичної і брудної картоплини.

Погоду тут важко вгадати, сьогодні в тебе сонце, завтра дощ, післязавтра холодно, наче взимку, а потім сильний вітер. Перші дні ми думали, що теплих речей забагато набрали, а потім ні, розслабились, все згодилось.

Цікаво, це в кожній квартирі чи ні? Поки що можемо говорити тільки про ту квартиру, де ми зараз живемо. Наче вдвох, але насправді ще з сусідами. Вчора перед сном, наприклад, слухала плітки двох дівчат за стінкою і чула кожне слово. Навіть думала, може їм щось порадити?

З робочого (враження Андрія)

Люди на розслабоні, робота тут, здається, не на першому місці, треба тобі вирішити питання зранку, вирішуй, приходь коли хочеш, йди коли хочеш, головне зроби роботу, або завтра її дороби. А взагалі, насолоджуйся життям. Чи може це все ж таки режим маленького містечка?

Заходжу в офіс і наче з кишені сало не вивалюється, а всі вже обступили мене і натякають, що як було б добре чогось українського поїсти. А я шо? Я б теж не відмовився.

В офіс ходити важкувато, бо раніше як, встав, чай зробив і в труселях вже працюєш, а зараз свободи менше, в офісі так ходити не прийнято.

Маленьке містечко

Коли орендували житло на 2 тижні, якось і не замислились, що в маленькому містечку можуть бути погані райони. Та ще й так недалеко від центру. Хоча може цей район і не є поганим. Але все ж таки, кожен раз як до центру йдемо, то з проходимо центр допомоги безпритульним з усіма його мешканцями, які бажають з тобою поговорити. І якось від цього стає не по собі.

Кажуть, що нічного життя тут немає, але нас це не напружує, нам би хоч до денного звикнути.

Ввечері людей на вулиці багато і вже декілька разів до нас з листівками підходили, спочатку ми подумали, що то запрошення в клуб, а то виявилось про Бога.

Поки що такий в нас тиждень був, далі нас чекає пошук квартири, отримання місцевих водійських прав та ще багато цікавого.

Тут відео того, як ми збирались перед переїздом.

Advertisements

2 comments

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s